Розмова з лелекоюавтор Бричник Віталій Іванович
(Присвячено пам’яті брата)- Афганістан, Афганістан,
Чужа земля від нас далеко,
Чому сумна така стоїш,
Ти, українськая лелеко?
Чому не носиш діточок
До кожного ти дому,
Чи може думаєш, що в нас,
Нема носити кому?
- Сумна стою, бо без крила,
Я важко ранена була,
Підсупним пострілом, душманом,
Коли летіли ми незвіданним Афганом.
Та друзі вірнії мої,
взяли мене на крила,
На Україну принесли,
Я дуже їх просила.
Летіли поруч ми із літаком,
що зветься ще "Тюльпаном",
Він домовини наших віз
Для нас нещастя, горе, повні ріки сліз
- Він домовину і для нас приніс,
Найменшенького мого брата,
Померкнув світ, пропала радість,
Зчорніла наша хата.
![]()
...
Читать дальше »
