БРИЧНИК НИКОЛАЙ ИВАНОВИЧ

Форма входа

Поиск по сайту

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Воскресенье, 19.05.2024, 23:42
Приветствуем Вас Гость
Главная | Регистрация | Вход | RSS

Блог

Главная » 2010 » Январь » 24 » 22.07.1980. Лист до батьків.
23:32
22.07.1980. Лист до батьків.
Здраствуйте мамо, тато, Віта і всі хто є дома!
 
З гарячим солдатським привітом до вас Микола.

Мамо, письмо ваше я получив, за яке велике спасибі.. Зразу ж даю відповідь.

Діла у мене ідуть хорошо, служба тоже все в порядку. До приказа осталося два місяці, і після приказа ще неділю дви, від сили осталося 3 місяці. Но хто його знає як його відслужити, все надоїло, все уже „сидить в печінках”. Знали б ви, мамо, як ми считаємо ці дні.

Зараз ми стоїмо у себе „дома”, в своїй частині, на операції поки що не їдемо. Недавно закінчилась операція яка проходила в Бадакшанській області. 42 дні ми лазили по горам і пройшли за цей час 500 км по горам. За цей час дуже похудав, як приїхав з відпустки то хлопці говорили, що я був поправився, в це знову похудав. Зараз знімаємось хоз.роботами в лагері і два рази вилітаємо на каравани. Спать лягаємо в 21.00, а підйом в 4.00. До 11.00 часов ранку жару можна перенести, а з 11 до 16 місця не знаходимо собі. До середини липня температура днями доходила до 170. У сусідньому воєнному городку три хлопці померли від теплового удару. Заснути ніяк не заснеш коли не виллєш піввідра води на матрас.

Дуже часто бувають випадки коли солдати боліють желтухою. З нашої роти уже 6 чоловік завезли в Союз у госпіталь.

Я тоже думав, що заболів нею, але все пройшло, просто спортив желудок так 4 суток нічого не їв. Зараз вроді все нормально.

З моєї роти один хлопець має їхати в отпуск, якщо він приїде, то дасть вам телеграму, а ви вишлете йому бандероль. Нехай Вітя достане мені порошків від желудка, поноса, желтухи, вітамінів і глюкозу. Нехай напише як пити глюкозу і чи можна мені її пити. В то тут нам не дають нічого свіжого, вітамінів, а в людей брати опаско.

Якщо зможете достати меду баночку і цукерків сосательних і більш непотрібно нічого.

Мамо, а за тих не переживайте, уже всі дорослі і ви нічим і ніяк не зможете їх переубідити. Аркадік мені тоже написав як він „служить”. В таких умовах, а можливо ще в 10 раз худших живу я уже півроку.

Віта мене мабуть уже забула, скоро до неї приїде мама, жалко що я їх знову не застану. Ось такі мої діла.

Більш нема чого писати.
До побачення.

Коля.

22.07.80.
Висилаю вам дві фотографії. Одна в нашому лагері, а друга в горах під час операції.  
Категория: Листи з війни | Просмотров: 1194 | Добавил: Briviana | Теги: листи з війни | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: