Блог
Главная » 2010 Январь 24 » Наша матінка (подяка дітей)12:44 Наша матінка (подяка дітей) |
Селом неквапливо
йде жінка в помітній зажурі. З-під чорної хустини вибилось пасмо сивого
волосся. Обличчя жінки знайоме усім будичанцям. Це Віра Романівна – мати воїна
інтернаціоналіста Миколи Бричника, який поліг в Афганістані. Ось вона звернула
на вулицю, що носить його ім’я. Про себе мати називає її ще й вулицею старшого
сина Анатолія, котрий трагічно загинув у Норильску, захищаючи народне
добро. Щодень ходить на
сільське кладовище до своїх синів. Їх могили поруч. Наговориться з ними, начеб
з живими, наплачеться вволю й вертається назад. Ніколи, бідна, не
сподівалась, що її материнська доля буде такою важкою, що доведеться майже
разом ховати обох синів. То мої рідні
брати. Крім них є ще у мене сестри Раїса, Надія, брати Володимир та Аркадій.
Усіх нас зростила, гарно виховала й вивела в люді наша чудова матінка з батьком
Іваном Власовичем. Він для нас також в усьому взірець. Гордимось, що батько
знатний механізатор, заслужений фронтовик, кавалер багатьох орденів і медалей. А про матір вже й
нічого говорити – свята жінка. Її назвали Вірою. Це їм я означає справедлива,
істинна, благородна, справжня. Я з благоговінням
згадую дні, коли наша велика рідня збиралася разом. В хаті було весело,
щебетливо. Як тішилися тоді тато з мамою, мріючи про завтрашніх невісток і
зятів, онуків, правнуків. Усі ми здобули
середню освіту, вивчились. З-поміж нас є освітяни, будівельники, лікарі,
бухгалтерські працівники. І все було б добре, якби не загибель братів Миколи й
Анатолія. Та що поробиш… Сьомого липня
нашій матинці виповнюється 70 років. Мама. Чи є на
світі слово більш прекрасне й ніжне? У мами добрі й ласкаві руки, найвірніше й
найчутливіше серце – в ньому ніколи не згасне любов. Воно ніколи не залишиться
байдужим. Скільки б не було
нам років – п’ять чи п’ятдесят – нам завжди потрібна мати, її ласка, її погляд,
слово порада, підтримка. Дорога наша
матусе! Ми ніжно цілуємо твої старенькі спрацьовані руки. Вони нас пестили, сповивали, носили. На них
багато мозолів. Ми перед тобою у вічному боргу, зимний уклін тобі. Бричник Віталій |
|
Всего комментариев: 0 | |